Pentax 40mm f/2.8 XS Кубик Рубика 7х7
Тра 05

Так як на першотравневі свята було 2 дні вихідних, то вирішили 2 травня (1 травня сидів вдома) кудись поїхати. Спочатку ми з Вітею (з яким їздили у Чехію на ЧС з біатлону) планували поїхати в Молдову подивитись на фортецю у с.Сороки. Потім був варіант з Буковелем (закрити сезон), але в результаті вирішили поїхати велосипедами з Делятина у Вижницю або Коломию.

Напередодні ввечері я взяв велосипед у Серьоги (за що йому велике дякую), зробили різні профілактичні роботи (накачали колеса, опустили сідло) і в неділю о 4 годині ранку я поїхав до Віті, а далі на поїзд. Перший сюрприз мене чекав на вулиці Фастівській, де за мною бігло спочатку 5 собак, а потім дві. Трохи було страшно, одна з них досить велика і дурна – біжить попереду велосипеда і хоче вкусити. Добре, що хоч підйом був короткий і на спуску я від них відірвався. На кемпінгу 5 хвилин почекав на Вітю, розказав йому про цю оказію, виявляється, це їхня точка і Вітя в курсі про цих дурних собак. Далі швиденько на залізничний вокзал по Калинівській вулиці.

В поїзді зустріли знайому з роботи, яка їхала в Яремчу, тож за розмовами час пролетів дуже швидко. В Коломиї пересідаємо на рахівський поїзд. Перед пересадкою на колію подають новий поїзд і ми з Вітею йдемо дивитись на нього. Менше години і ми в Делятині.

Новий поїздНовий поїзд Новий поїздНовий поїзд

У Віті є деякі проблеми з переднім колесом і він шукає в автомайстерні ключ, щоб підтягнути колесо, але ключ не знаходить і змушений їхати так. Спочатку дорога йде трасою Яремча – Коломия, їхати не дуже зручно, але через кілометр повертаємо в сторону Заріччя. Потім Білі Ослави, Чорні Ослави. Щось дуже багато зупиняємось – поїсти, рюкзак прив’язати, колесо підкачати, у Віті воно періодично спускало. Взагалі-то за це колесо Вітю треба сварити і сильно (він знав про таку особливість колеса), бо він велосипедом на довгі дистанції їздить уже не перший раз (на відміну від мене).

ВідпочинокВідпочинок ВівціВівці

Дорога не є складною – підйомів майже нема, а якщо є то невеликі і некруті. Після Чорних Ослав заїжджаємо в с.Лючки. Наступні 7-8 км просто супер – машин нема зовсім, по обидві сторони дороги поля з кульбабами, за якими видніється ліс. От де треба розвивати зелений туризм. Наступне село за Лючками – Середній Березів, знову зупиняємось – цього разу біля магазину, купуємо морозиво, обідаємо. Потім знову зупиняємось, Вітя поправляє рюкзак. Вирішуємо, що краще взяти рюкзаки назад на спини, ніж постійно їх поправляти.

с.Лючкис.Лючки ВітяВітя
ВітяВітя Одиноке деревоОдиноке дерево

На діілянці Яблунів – Стопчатів дорога більш-менш нормальна. З одного боку це добре для нас, а з іншого боку дуже погано – машини їздять швидко, то і на велосипеді їхати незручно. У Стопчатові замість того, щоб продовжувати рух трасою повертаємо в сторону с. Ковалівка (тут я прожив 10 років свого життя). Біля напіврозваленого заводу знову зупиняємось, щоб поїсти. Піднімаємось на “породу” – так в селі називають терикони, які насипані з глини з вугільних шахт. Далі маршрут йде через села Мишин, Спас.
Вітя зупиняється, щоб підкачати колесо, але колесо вже не підкачується. Запаски у нього нема, латати часу нема, приходиться їхати 7-8 км на спущеному передньому колесі. Виїжджаємо у Нижньому Вербіжі на трасу, більшу частину дороги йдемо пішки.

Колишній заводКолишній завод ЗаводЗавод
Вершина териконуВершина терикону с. Ковалівка і с. Мишинс. Ковалівка і с. Мишин

В Коломиї у моїх батьків латаємо колесо. Після ремонту вечеряємо і мчимо на залізничний вокзал. Як показує практика – особливістю наших спільних походів з Вітею – це добігання за поїздами (на Чорногорі, у Воловці і Ворохті, ну і, звичайно, в Ждярі). Потяг за нашими припущеннями, о 20:20, ми прилітаємо на вокзал о 20:16, а поїзд відправляється о 20:32 – цей час для нас культовий – саме тоді відправляється останній поїзд зі Ждяра в Брно :)

ВітяВітя ТелевізорТелевізор

Сідаємо в покращений поїзд (Вітя дуже сильно хотів проїхатись в цьому поїзді) і їдемо в Чернівці. За цей день проїхали по навігатору 60 км (якщо ще плюсувати відстані у Чернівцях і в Коломиї на вокзал – то вийде 70). Як для серйозних велотуристів – відстань маленька, але як для мене (останній раз велосипедом їхав 10 років тому) – то нормальна.

Я думав, що наступного дня будуть боліти ноги, але боліла задниця (ну це нормально, вона і під час їзди боліла) і … руки, особливо вказівний і середній пальці на правий руці (від гальм і перемикачів передач). До цього часу болять пальці, на клавіатурі важко набирати, але скоро має стати краще. :)

P.S. Фотографій мало, бо не дуже зручно фотографувати, коли їдеш на велосипеді :) , та і не було аж такого чогось, щоби хотілось фотографувати. Між іншим, всі фотографії зроблені на Pentax 40mm 2.8 XS. Я свідомо залишив вдома тамронівський зум, щоб спробувати новий обєктив в дії.

P.S.S Маршрут Делятин – Лючки – Коломия – можна завантажити тут.

Панорама з териконуПанорама з терикону

Теги: , , , , , , ,


Залишити коментар

Коментарів: 3 для “Веломаршрут Делятин – Лючки – Коломия”

  1. 1. ShikarnONo Gravatar Сказав:

    А ще забув сказати як я в новому поїзді попросив в провідника квикти, бо в нього не було касового апарату, і чисто із принципу, домовився з ним, і вранці прийшов на вокзал в Чернівцях і в іншого провідника забрав квитки, щоб не розслаблялись!

  2. 2. yAnTarNo Gravatar Сказав:

    Ну це дрібниці, але все зробив правильно, бо дати просто так провіднику 20 грн без квитка – дивно виглядає.

  3. 3. kk-auto.com.uaNo Gravatar Сказав:

    Щось на тому фото на вівці мало схоже. ))) Так сховалися за парканом, що тільки за підписом і віриш, що то є.
    А щодо боліло… хм… все що можна… Як Ви відноситеся до електровелосипедів? На нецікавих рівних частках дороги можна й полінуватися, не крутити педалі.

*

История и формирование Значение тату с Волком tatufoto.ru.