В суботу вдома сидіти не хотілось, то вирішили піти в гори (так як на неділю були плани трохи попрацювати – то тільки на 1 день). Куди піти на один день – вирішили йти на Синячку.
В суботу вранці Валя і я (взявши рюзачок), мали сісти на автобус Чернівці-Хуст, в якому з Чернівців їхали Роман і Саша. Але в касі нам помилково дали квитки на автобус Коломия-Микуличин і прийшлось їхати цим автобусом і в Дорі чекати хлопців. Як потім, виявилось, чекати прийшлось не 20 хвилин, а цілих 50 – у автобусі порвався ремінь і у Делятині хлопці пересіли на бусик Делятин – Яремча. Аж біля 11 години ми вийшли із зупинки в Дорі. Від зупинки потрібно пройти метрів 200 назад в сторону Делятина і повернути наліво. Далі дорога йде попри монастир. Через деякий час дорога роздвоюється, куди йти – не знаємо. Пішов питати місцевого жителя, що стояв біля магазину. Дуже довго він мені розказував, як йти (у нього в голові певно було одне – як похмелитись ), спочатку розпитував, хто ми, звідки і т.д, потім казав, що потрібно вліво йти, через хвилину вже вправо. Потім, задумавшись, сказав: “Я можу тебе післати по-інакшому”. Коротше треба йти прямо, а біля каплички, яка будується повернути направо. Далі дорогою повз ліс, а потім через ліс маркованою стежкою для велосипедистів.
О 12:40 ми підійшли до Білого Каменю (інша назва – Пірс Дора) – трохи полазивши по Каменю (згадали розпорку в Млинках). Йдемо далі – по дорозі слухаємо музику групи Фліт, особливо гарно звучить пісня “Там був я”. Йдеться легко – дорога така, що легкова машина може проїхати. Хмари розійшлись, почало припікати сонце, прийшлось переодягатись. О 14:00 доходимо до нафтовидобувної вишки – Роман заліз на вишку, щоб сфотографуватись. Робимо перший привал і обідаємо. Води, не набрали, надіємось, що тут не буде такий випадок як на Добошанці. Приблизно через 20 хвилин доходимо до колиби, йду питати, де тут воду можна набрати. Старенький чоловік показує, де можна набрати воду (і тут як у пісні Фліт “Я був вражений”) – бо тут на висоті цивілізація – з землі стирчить кран, з якого тече холодна джерельна вода. Дідусь нам показав коротшу стежку лісом (вправо), щоб не обходити дорогою зліва. Ще дідусь нам розказав, що скоро будуть дощі, на питання звідки він знає, гордо відповів “з інтернета”. Ми посміялись, дідусь сказав, “у діда ще й мобілка є”.
Далі нас підстерігала небезпека – спочатку малини, суниці, а на самій Синячці чорниці (по місцевому афини), через які ми втратили багато часу. О 16:30 виходимо на Синячку. 15 хвилин сидимо на вершині і вниз. Вирішуємо спускатись іншою дорогою. Ми знали, що одна дорога, що йшла повз будиночки нафтовиків – йде в Яремчу. Пішли дорогою, яка огинає Синячку з іншого боку, ніж ми прийшли, надіючись, що вийдемо в Дору. Але дорога йшла то прямо, то вправо, то трішки вліво, але аж ніяк нв на ту дорогу, з якої ми починали маршрут. Зустріли місцевих по дорозі, вони сказали, що в Дору ми точно не вийдемо, а куди – вони і самі не знають. Пропонували нам вернутись назад. Але ми йшли вперед і вперед і вийшли в Яремчі, прямо на автостанцію біля 19:00. Автобусів в Коломию вже не було, то ж ми сіли у автобус Верховина-Івано-Франківськ і доїхали до Делятина, далі пішки до повороту на Надвірну. Там ми надіялись на маршрутку з Надвірної або на попутний транспорт. Але в той день нам не щастило. Простоявши до 21:00 ми повернулись назад в Делятин (за 3 км в Делятин водій, що їхав попутно бусиком хотів 20 грн, але врешті-решт довіз за 10). В Делятині ми дочекались поїзда Рахів-Коломия і о 23:20 були в Коломиї.
Нас “погубили” суниці і чорниці, які ми довго їли і через них не встигнули ні на поїзд о 18:55, ні на автобус.
 Маковиця |
 Дора |
 Білий Камінь |
 Білий Камінь |
 Білий Камінь |
 Розпорка |
 Білий Камінь |
 Нафтовидобувна вишка |
 Нафтовидобувна вишка |
 Роман добуває нафту |
 Роман осідлав вишку |
 На Синячку |
 Вид з Синячки |
 На Синячці |
 Альпініст  |
 На Синячці |
 Яремча |
 Яремча |
 Вокзал у Делятині |
06.08.2009 23:28
жадность фраера сгубила
))
дорвалис до ягод
07.08.2009 10:03
Та ми щось забули про час – присіли на суниці, потім на чорниці, а потім подивились на годинник, а час уже підтискав.
09.08.2009 09:41
Ходив два роки назад в одноденний похід на цю ж гору. Але на Синячку ми тоді так і не вийшли
Стартувавши з Дори, забагато часу витратили на пошуки Білого Каменю. Як наслідок, до першої нафтової вишки вийшли лише о 15-00. При таких темпах ми уже не встигали на вечірній рахівський поїзд ( і відповідно, на поїзд Коломия-Чернівці о 20-45) Вирішили повертатись. Щоб дорога не була одноманітною, обрали інший маршрут і замість Дори спустились в Делятині.
Взагалі-то про Синячку в якості одноденного походу я якось дізнався від «бувалих» туристів, стоячи на вокзалі в Делятині і чекаючи поїзду на Коломию.
А ти як про цю гору почув? Хтось розповідав?
09.08.2009 10:13
Якщо б ми виїхали з Коломиї хоча б на годину швидше, думаю, що ми встигли б на рахівський поїзд (а так хлопцям прийшлось ночувати у мене).
Також, щоб дорога не була одноманітною – вибрали іншу дорогу, але не в Делятин, а в іншу сторону – вийшли в Яремчі.
А про гору дізнався звідси – http://www.karpaty.net.ua/articles_04/jarem4a.php
09.08.2009 20:00
Знайома стаття
Під час нашого походу ми не раз згадували її незлим тихим словом. І досі пам’ятаю це феноменальне речення звідти: «(можна) пройти маршрут Делятин-Синячка-Дора мішаною групою (з жінками та дітьми) не довше як за сім годин, включно з перепочинками та обідом»…
Ну, а щодо самого журналу «Карпати», то дуже шкода, що він вже припинив своє існування. Зате ресурси з описами Карпат від авторів, для яких навіть ночівля в Яремчі вважається екстремальним відпочинком, цвітуть та квітнуть…(наприклад ця стаття – http://life.pravda.com.ua/surprising/4a6712bdee74d/)
09.08.2009 20:25
Я мав з собою роздруківку цього тексту, але тим шляхом, що “можна пройти менше ніж за 7 годин” ми не йшли
На рахунок журналу “Карпати. Туризм. Відпочинок” – сумно, що він припинив своє існування.
А за тим лінком на Українській правді – Женецький водоспад і підпис – Микуличин, хоча водоспад знаходиться у Татарові.
Чи може я помиляюсь ?
09.08.2009 20:44
Ну, взагалі-то водоспад знаходиться в присілку села Татарів – Женець. А Татарів в свою чергу (як підказує інтернет) до 1927 року був присілком села Микуличин. Тому не будемо надто суворі до автора тієї статті
До того ж подібні ляпи традиція для «туристичних» статей на Українській Правді. Пам’ятаю, вони якось гору Близниця назвали «гора Близнюк» 
09.08.2009 21:43
Дякую за історичну довідку, буду знати.
10.08.2009 17:47
Частенько ходжу через перевал Пересліп – то південна перемичка між Явірником і Синячкою, – але на вершину ніколи не заходив. Мабуть варто “відмітитись”
…
10.08.2009 19:50
Я ніколи не бував на Явірнику і на перевалі Переслі(о)п. Треба туди піти “відмітитись”.