Дністер у картинках G1 – мобілка від Google
Жов 22

Піп ІванПісля першої невдалої спроби підняття на Піп Іван я дуже сильно хотів вийти на неї. Але за рахунок різних обставин (хвороба, весілля у знайомих, не було з ким йти) похід відкладався і відкладався. Я розумів, що чим з кожним тижнем ймовірність піти наступного тижня зменшується внаслідок погоди, а взимку в гори я не ходив. Одного разу мені навіть снилося, що я вийшов на цю гору. І ось в суботу, Вова Зеленюк (з ним я ходив на Петрос і Говерлу) склав мені компанію (він також мав одну невдалу спробу покорення Попа Івана) і о 15:00 сівши в автобус Коломия-Буркут ми вирушили в Дземброню. Хто їхав цим автобусом, той знає, який рівень комфорту у ньому – тут і клімат-контроль (з вікна дує, внизу – жарко), і музика зі спецефектами (особливо, коли переключаються передачі, деколи з другого, або третього разу) і швидкість пересування (3 год. з Коломиї у Верховину) т.ін.
О 19:00 нарешті наш автобус приїхав (якщо це можна так назвати) у Дземброню. Надворі досить темно, швиденько доїдаємо бутерброди і о 19:20 вирушаємо в дорогу – йти до місця ночівлі ще біля 5 км. Дорога повністю розбита – болото, калюжі. Час від часу напроти нас їдуть машини і так світять в очі, що взагалі нічого не видно. Проїхало 2 Урали наповнені деревом (ось так вночі люди заробляють гроші). Через хвилин 40 стає вже остаточно темно, вмикаємо фонарик і йдемо. По дорозі Вова наспівує пісеньку Йожин з Бажина, я його підтримую.

О 21:00 приходимо на місце нашої ночівлі, втративши по дорозі хвилин 15 (я був невпевнений чи ми правильно йдемо, хоча йшли ми правильно). Градусник показує -1° C. В хаті тепліше, ніж надворі, але ненабагато. Вирішуємо вогонь не розкладати, щоб більше поспати, бо завтра раненько потрібно вставати. Вечеряємо. Біля 23 години сюрприз – приходить СМС з Каліфорнії від Вови Осіпова. Відписую йому. Лягаємо спати.

Неділя. 6:00 – звучить Du hast – потрібно вставати. Зі спальника вилазити не хочеться, тому що в хаті холодно, на вулиці було -5, а в хаті не набагато тепліше (хоча спати було не холодно, спальник свій тест пройшов). Через 15 хвилин Вова наважується вилізти зі спальника, дивиться у вікно і каже, що випав сніг. Я не вірю йому, але через 5 хвилин вилажу зі спальника, дивлюсь у вікно – справді всюди сніг – на деревах, на землі. Як так може бути, адже ж ввечері небо було зоряне і ясне. Але добре придивившись, бачимо, що це не сніг, а іній. Їмо, п’ємо чай і о 8:00  виходимо на наш маршрут. Погода просто супер – на небі ні хмаринки. Надворі просто краса, сонце виходить з-за обрію, світить на іній. Йдемо не тим маршрутом, де є позначка еколого-пізнавальна стежко Дземброня – Піп Іван, а іншим – щоб не вертатись назад. Через 30 хвилин ми бачимо вершину Смотрича і Вухатого Каменя – вершини вкриті снігом. Через годину ходьби виходимо на перемичку біля жолобка, де сходяться ці дві стежки, я мав деякі сумніви, чи правильно ми йшил, але зараз всі сумніви позаду – йдемо правильно. Заходимо в ліс, чути як сильно на верху шумить вітер, але у лісі його немає.

9:35 – Виходимо з лісу – перший водоспад, тут уже вітер відчувається досить сильно. На водоспаді утворилися гарні бурульки. Також дуже гарно, коли краплинки води стікають під льодом (далі у відео можна глянути). Піднімаємось на Вухатий Камінь – з кожним кроком вітер все посилюється. Мене починає боліти ліве коліно, місяць тому я був впав  і тільки зараз воно дало про себе знати. Я частіше зупиняюсь, коли не піднімаюсь – коліно не болить. При підйомі на Вухатий вітер все сильніший і пориви частіші, рухаємось короткими перебіжками від каменя до каменя. Вітер сильний, деколи припадаємо до землі, щоб не зносило. Трохи вище вітер вщухає, підніматись можна нормально.

О 11:04 виходимо на вершину Вухатого – Вова йде попереду мене на відстані 5 метрів, каже мені, що треба акуратно йти, одразу ховаємось за камінь, Вітер просто шалений – збиває з ніг. Ось і побачили ми Попа Івана, на хребті досить багато снігу. Вирішуємо чекати на вершині 15-20 хвилин, можливо вітер вщухне. Пробуємо фотографувати Попа. Фотографувати важко, вітер задуває в очі. Посидівши хвилин 15 ми спускаємося вниз. Вова пропонує писати СМС Вові Осіпову, щоб він у себе вирубав кондиціонер, а то нас здуває сильно :) . Якщо б на нашому місці були б досвідчені туристи – то вони, напевно, би йшли по хребту, а ми туристи-чайники не маючи, хоча б, окулярів і трекінгових палок, повертаємось назад. Шкода, що друга спроба піднятись на Піп Іван для нас закінчилась невдачею. По дорозі зустрічаємо групу з Молдавії, яка хоче пройти Чорногірським хребтом.

Спускаємось швиденько вниз, хочемо сьогодні встигнути на автобус Верховина-Київ. На спусках мене сильно болить коліно, спускаюсь, як інвалід. 2 з половиною години займає у нас спуск. Швиденько обідаємо, випиваємо трошки вина за той рік, коли ми підкоримо Піп Іван і в дорогу. Надіємось, що по дорозі хтось підвезе до Верховини. Перша надія розбивається, коли туристи на Mercedes Sprinteri відмовляються підвезти, мотивуючи тим, що у них 12 чоловік і немає місць (літом коли спустились з Говерли – їхали в бусику, де була жара неймовірна – люди з Львівської області нас чотирьох взяли, а тут на двох місця не вистачило), треба було сфоткати таких “добрих людей” і вивісити тут їх фотки. Йдемо далі пішки – назустріч їде Ланос, водій зупиняється, питає чи ще далеко їхати в Зелене, пояснюємо, що йому потрібно вернутись назад і їхати через міст. Разом з тим напрошуємось під’їхати до моста (це приблизно 1.5 км). Далі знову пішки. Пройшовши декілька кілометрів – зупиняється вантажний Mercedes, що возить каміння з Красника у Дземброню. Велике спасибі чоловіку з Києва, який нас двох з двома рюкзаками взяв на одне місце біля нього – все-таки світ не без добрих людей. Так ми доїхали до Красника, далі знову пішки до повороту на Ільці. На зупинці дівчина каже, що має бути маршрутка Івано-Франківськ-Верховина через 15-20 хвилин, ми чекаємо 20 хвилин – маршрутки немає, вирішуємо йти пішки, пройшовши біля кілометра їде маршрутка і .. не зупиняється. Йдемо по дорозі і рахуємо з якою швидкістю нам потрібно йти, щоб встигнути на автобус Верховина-Київ. Зупиняємо машини, якщо ніхто не зупиниться – то ми, очевидно, не встигнемо. Зупиняється таксист і підвозить нас до автостанції. Водій закриває двері автобуса, виявляється, що автобус відправляється о 17:50, не хоче нас брати, тому що всі місця розкуплені (але багато вільних є), просимось, що будемо стояти. Усе, їдемо додому. Згадуємо в автобусі всі наші вреження. Цікаво, чому проїзд у комфортному автобусі Верховина-Київ дешевший, ніж в ковбойському автобусі Коломия-Буркут, можливо в буркутському – додаткова плата за екстрім. :)

З.І. Якщо я щось забув, або не так сказав – Вова виправить.

Ранок у ДземброніРанок у Дземброні Ранок у ДземброніРанок у Дземброні Ранок у ДземброніРанок у Дземброні Ранок у ДземброніРанок у Дземброні
Ранок у ДземброніРанок у Дземброні Ранок у ДземброніРанок у Дземброні Бурульки на водоспадіБурульки на водоспаді По дорозі на Вухатий КаміньПо дорозі на Вухатий Камінь
По дорозі на Вухатий КаміньПо дорозі на Вухатий Камінь По дорозі на Вухатий КаміньПо дорозі на Вухатий Камінь Вид з Вухатого Каменя на Піп ІванВид з Вухатого Каменя на Піп Іван Піп ІванПіп Іван
Гора справа від Попа (напевно г.Дземброня)Гора справа від Попа (напевно г.Дземброня) Вниз з Вухатого КаменяВниз з Вухатого Каменя Вниз з Вухатого КаменяВниз з Вухатого Каменя
Бурульки на водоспадіБурульки на водоспаді Бурульки на водоспадіБурульки на водоспаді
Бурульки на водоспадіБурульки на водоспаді Вухатий КаміньВухатий Камінь Вухатий КаміньВухатий Камінь Тут ми ночувалиТут ми ночували
ЧеремошЧеремош Міст(по ньому їздять машини)Міст(по ньому їздять машини) Банер - вітер робив його флешовим :)Банер – вітер робив його флешовим :)
ПанорамаЗліва г. Дземброня
ПанорамаЗліва у снігу – Вухатий Камінь


Дземброня, дорога на Вухатий Камінь, вітер тільки починається

По дорозі на Вухатий Камінь

На вершині Вухатого Каменю

Дзембронський водоспад. Краплинки води стікають під льодом.

Теги: , , , ,

Читайте також:

Залишити коментар

Коментарів: 10 для “Піп Іван Чорногірський – невдала спроба №2”

  1. 1. ScorpioNo Gravatar Сказав:

    Тарас, давай в феврале! :-)
    В следующий раз разложите костер и проведите ритуал, а то Поп Иван в этом году нас туда не пускает: у тебя с Вованом по две неудачные попытки.

  2. 2. yAnTarNo Gravatar Сказав:

    Вова, щоб йти в лютому треба бути підготовленим і фізично, і в плані снаряги, а мені здається, що я ще не готовий до лютого :(

  3. 3. SeregaNo Gravatar Сказав:

    классно, аж слюнки потекли! тоже хочу

  4. 4. EsoterikNo Gravatar Сказав:

    написав класно, все саме так і було.
    єдине, що хочеться додати – вранці надворі була не просто краса, а настільки прекрасно, що я навіть забув про холод, голод, сильне бажання спати. місячне сяйво, іній навкруги і зорі – більшої краси я ще не бачив

  5. 5. WetallNo Gravatar Сказав:

    Супер !!! Чесно кажучи я навіть радий що Вам не вдалось вийти на Піп Іван, наступного разу нам разом це обовязково вдастся ;) А розповідь, фокт і сам похід супер, заздрю … і касую лікті що з вами не пішов.

  6. 6. yAnTarNo Gravatar Сказав:

    2 Wetall Ми ще обовязково вийдемо на цю гору.
    А на рахунок того, що ти радий – так нечесно. :) , ми ж тоді не раділи.

  7. 7. ApollonNo Gravatar Сказав:

    Джентельмени!
    Щиро бажаю вам все ж таки подолати Піп Іван. :)
    Минулого літа сам пройшов усім Чорногірським хребтом (http://matery-ua.blogspot.com/2008/07/blog-post_16.html)
    Однак, як казали друзі після походу Горганами (http://matery-ua.blogspot.com/2008/09/blog-post.html
    ): “Чорногори то для пенсіонерів”. Сподіваюсь що і я наснупного літа пройдусь Горганами.
    І вам бажаю не зупинятись на досягнутому у пошуках цікавих пригод.

  8. 8. yAnTarNo Gravatar Сказав:

    Дякую, наступного літа, думаю, що будемо і на Чорногорі і в Горганах. Я в Горганах був, але тільки на Хом’яку.

  9. 9. m00nNo Gravatar Сказав:

    спасибо за видео
    имхо: при таком ветре могли и не успеть. Один раз сами там почти ползком на хребте ползли. Думал, что унесёт )))) + дождь был

  10. 10. yAnTarNo Gravatar Сказав:

    2 moon
    Є привід повернутись сюди ще раз.

*