yAnTar блог – подорожі, відпочинок

Другий день у Празі почався для нас сильним снігопадом. Таке враження, що ми везли цей сніг, починаючи з Чопа. Так як вчора пізно лягли, то і пізно прокинулись (десь біля 9 години). На сніданок мало не запізнились – прийшли за 15 хвилин до закінчення сніданку. Швиденько поснідали, зібрали всі свої речі, заповнили форму з відгуками про готель і пішли на Hlavní nádraží (тобто на вокзал).
За ніч і за декілька годин вранці випало багато снігу. Але в той же час на вулицях і дорогах люди і техніка очищують дороги і тротуари від снігу, а не чекають, коли він сам розтане (як в Україні) чи коли його Бог забере (як у Києві Черновецького).

Під мостом

Поїзд

Ось така погода була в Празі

Поїзд

Вокзал

Поїзд

Вирішили на вокзал йти пішки, як виявилось до вокзалу дуже близько – в районі 15 хвилин повільного ходу.
На вокзалі залишили рюкзаки у камері схову. Вудочки взяли з собою, бо ціна їх зберігання (100 КЦ, тобто крон) була більшою половини вартості зберігання наших рюкзаків (170 КЦ), купили квитки на вечірній поїзд до Брно (це ми так думали, що ми купили на вечірній поїзд, а квитки тут купуються на напрямок і клас). Сіли на метро і поїхали у Вишеград. Аналогічно з Празьким градом, окрасою Вишеграда є готичний собор св. Петра і Павла.

Собор св. Петра і Павла

Вхід у Вишеград

Ротонда

Алея

Вишеград

Собор св. Петра і Павла.

Собор св. Петра і Павла.

І тут сніг прибирають

І тут сніг прибирають

Porsche Carrera біля собору

Біля собору знаходиться цвинтар, де поховані відомі люди. Крім звичайних могил (кожна з яких є витвором мистецтва) з одного боку є ряд усипальниць. Деякі з пам’ятників є такі, від яких йде мороз по шкірі. Перебуваючи на цьому цвинтарі якось починаєш задумуватись про сенс життя, високі матерії і т ін.

З Вишеграду поїхали (знову ж таки на метро) в центр. Олег повів нас на Староміську площу. Площа дуже гарна, я до цього не бачив нічого подібного. На площі розташований Тинський храм (знову готика), який своїми 2 вежами пробиває хмари в небі (нічим не гірший від собору Віта).Також на площі розташована відома Староміська ратуша з відомим на увесь світ годинником (Празькі куранти). Часу чекати, поки годинник буде бити у нас не було і ми пішли далі.

І на Староміській прибирають сніг

Староміська площа

Староміська ратуша

Тинський храм

Жонглер

Тинський храм

Пам’ятник Яну Гусу

Староміська ратуша

Празькі куранти

Елементи курантів

Елементи курантів

Тинський храм

Староміська площа

Староміська площа

Народна галерея

Наш шлях пролягав повз різні крамнички з різними сувенірами. Ну, звичайно, треба зайти і щось купити. Хлопці купили магніти, я собі купив колоду гральних карт. Вітя шукав магнітів дешевших (йому треба було омусь купити декілька штук), ми прозвали їх “магнітики для лохів”.
І тут стався з нами курйоз. В одній крамничці Вітя знайшов ці магнітики і десь разів 5 голосно сказав (навіть викрикнув): “О, магнітики для лохів” , “Тут є магнітики для лохів”, “Треба купити магнітики для лохів”. Коли я пішов розраховуватись за магніт (звичайний, не для лохів) вглиб магазину, то почув, як продавець говорить з дівчатами українською мовою. Виявляється вона українка. Мене вразило одне: як можна було стояти за спиною і слухати розмови про “магнітики для лохів” і навіть не засміятись, я би так не зміг . Потім ми вирішили піти у цукерню (замість обіду). Торт і чай були дуже смачні і ціни відносно не дорогі.

Будинок на Староміській

Сувеніри

Швейк

Ще одні будинки

Трамвай

Пам’ятник велосипеду

Вацлавська площа

Mercedes 6.3

Порохова вежа (впяте ми вже біля неї)

По дорозі на Карлів міст

Narodne divadlo (театр по-нашому)

Трамвай

Divadlo

Влтава

Влтава

Карлів міст

Влтава

Потім (щоб моє бажання виконалось) ми пішли на Карлів міст, але попали на … Староміську площу, по дорозі пройшовши біля будинків, де вчора шукали обмінник). Маршрут “Кругова Прага”, який був успішно початий першого дня продовжили і наступного. На Карловому мосту було багато людей, особливо японців, китайців і інших вузькооких представників. Біля однієї зі скульптур стояла черга, щоб загадати бажання, але що найцікавіше, що вчора ми загадували бажання біля іншої скульптури. Але так як моє бажання вже здійснилось, то ми зробили висновок, що наша скульптура була “правильною”.

Карлів міст

На мості Вітя потренувався у збиванні чайки сніжкою з голови скульптури. Але чайка була чи то наглою, чи лінивою (та і Вітя не дуже точним був), вона тільки ухилялась від Вітіних сніжок. Тільки за четвертим разом вона полетіла з насидженого місця. Біля мосту ВІтя спробував подивитись у телескоп. Туди треба було кидати 1 євро, Вітя спробував 5, 50 копійок і 1 гривню, але він так і не запрацював. Вітя образився на телескоп і ми пішли геть

Pozor (тобто увага)

WC з Wi-Fi

Скульптури

Скульптура (здається біля неї бажання треба загадувати)

Ще одна скульптура

Скульптура Карлового моста (та сама чайка)

Влтава

Так непомітно пролетів час і ми змушені сідати на трамвай і їхати на вокзал. Забрали речі з камери схову (яка, до речі, знаходиться близько біля виходу на перон, а не як у нас може бути – в протилежному боці від перону). Дочекались нашого поїзда (Берлін – Братіслава), сіли в нього і поїхали. Людей було небагато і в нашому купе (6-місному) їхали тільки ми троє. Купе велике, з дзеркалами, м’якими кріслами і суперовим освітленням (на відміну від наших, де все темно – пізніше я напишу, який закон я вивів, базуючись на цьому). Поїздка наша супроводжувалась одними відкриттями. Спочатку я подумав, що добре би зарядити телефон, почав шукати розетку (звичайно, що біля вікна), знайшов, поставив телефон на зарядку і тільки пізніше побачив, що розетки тут з двох сторін. Потім виникла думка, а чи не можна сидіння регулювати. Я почав шарити рукою під кріслом і знайшов чарівну кнопочку, за допомогою якої можна відрегулювати спинку сидіння. Також в кожному купе є ручка регулювання температурою (але у нас температура щось не мінялась, хоча вона була комфортною і не було змісту її міняти, але ж ми хотіли все попробувати). Щоби класифікувати даний тип поїзду – треба відвідати туалет. Поїзд підпадає під категорію 2-кнопочних поїздів з сенсорним краном.

Їхати в такому поїзді одне задоволення. Поїздом не хитає (незважаючи на швидкість в 140 км/год). Нема звичного нам звуку тук-тук-тук-тук тук-тук-тук-тук. Зупинок всього 2 – Колін і Пардубіце. Кожну зупинку оголошують 3 мовами (чеською, англійською і німецькою). Запізнення поїзда на 10 хвилин попереджують (не переживайте все ок). 2.5 години, 250 км і 210 КЦ (тобто 85 грн). А таку ж саму відстань з Чернівців до Львова наші поїзди їдуть 6 год.

В поїзді

О 20:20 ми в Брно. Біля вокзалу бачимо супермаркет Tesco, але не знаємо як до нього пройти, петляючи підземними лабіринтами вокзалу у Брно нарешті виходимо на поверхню біля супермаркету. Олег і я, йдемо в супермаркет, залишаючи Вітю чекати нас з нашими речами. Купуємо “темного козла”, хліб, сир, фрукти. Ціна на фрукти і овочі в 1.5-2 рази дешевші, ніж у нас (перець – 20 грн, помідори – 13 грн, апельсини – 11 грн), а хліб в 2 рази дорожчий – від 7 грн і більше. Поки ми ходимо в супермаркеті, його вже закривають (21:00 як-не-як) – нових покупців не впускають, а тим, кому в магазині, охорона особисто відкриває двері.

Йдемо на трамвайну зупинку, до готеля нам далеченько (біля 7 км), тож треба їхати трамваєм. Купуємо в автоматі jizdenky (квитки по-нашому). В Брно аналогічна система як у Празі (я думаю, що це так всюди у Європі, крім України), тільки тут ще треба враховувати зони. Беремо квиток на 2 зони на годину. В трамваї говоримо про нашу зупинку Гудкова (Hudcova), виявляється правильно вимовляти Гудцова. Виходимо на нашій зупинці. Тут проходить дискусія – йти пішки до готелю, чи чекати на автобус. Вітя і я пропонуємо пройтись пішки, Олег автобусом. Навігатор показує 600 м до готелю. Йдемо пішки, пройшовши 2 хвилини бачимо будинок з написом “Hotel Vista”.

Так як в готелі Олег у нас був тімлідом (у ваучері було записано Lead Passenger), то він пішов оформляти документи (На відміну від Праги, тут перевіряли наші паспорти). На ресепшні нам сказали, що сніданок з 6:30 до 10:00 і тут уже ми говорили “І цо то їм на спат”. Кімната у нас була 611. Піднялись ліфтом на 6 поверх і ще в коридорі ми з Вітею помітили, що частина кімнат в коридорі помічена ***, а наша і ще декілька були помічені як ****. Наші апартаменти виявились 4-зірковими і ми були приємно здивовані (київська контора говорила, що готель 3-зірковий). Апартаменти були шикарні – одна велика кімната з кухнею (з повним набором – холодильник, мікрохвильова, духовка), величезна ванна з феном у вигляді телефона , телевізор 30″. Ех, скільки раз ми згадали дядю Діму з відео про хюндай. Один мінус – фен не Валера, але також колоритний – фен-телефон, Вітя навіть телефонував Вові.

Наші апартаменти

Наші апартаменти

Вечеря

Вітя з феном-телефоном (фен уже не Валера)

Наші апартаменти

Одразу ж перевірили Wi-Fi, я поставив на закачку жіночу гонку переслідування (дякую Вові, що залив на дпробокс) і пішли вечеряти. На вечерю у нас були наркотики – сало, ковбаса Випили “темного козла” за успішний приїзд у Брно і пішли дивитись гонку переслідування. Пробували підключити через USB-кабель кардрідер з карткою памяті до телевізора, але він не хотів бачити кардрідер, прийшлось дивитись біатлон на екрані телефону. Настрій перед завтрашньою індивідуальною гонкою був чудовий, так як Олена Підгрушна взяла 3 місце (хоча і не без допомоги Флатланд, яка впала і завалила Зайцеву. Виступили гірше, ніж у спринті, але медаль є – це добре і ми надіємось, що завтра буде знову медаль.

P.S. 1 КЦ (Чеська крона) = 0.40 грн.

Теги: Європа, Брно, Карлів міст, Прага, Староміська площа, Чехія

• Чеські замітки: дорога додому, Брно – Братислава ...
• Чеські замітки, день сьомий, Брно, Нове Место, день мас...
• Чеські замітки, день шостий, Брно, Нове Место, чоловіча...
• Чеські замітки: Нічна Прага
• Чеські замітки, день п’ятий, Брно, Нове Место, жі...
• Чеські замітки: день четвертий, Брно, Шпільберк.
• Чеські замітки: день третій, Брно – Ждяр – ...
• Чеські замітки: день перший, Прага
• Чеські замітки: день четвертий, Нове Место, індивідуаль...