yAnTar блог – про моє життя

В урочищі Червоне я бував декілька разів – але або літом, або восени. Мій знайомий (живе в с.Нагіряни) запрошував мене декілька раз зимою приїхати до нього. Але або часу не було, або обставини так складались, що не виходило ніяк. Цього року вкотре він запросив приїхати до нього, тим більше, що після сильних морозів (останніми тижнями було до -30°) Джуринський водоспад замерз. Все, рішення прийнято, в п’ятницю ввечері їдемо до нього.Останній автобус в тому напрямку з Чернівців – Чернівці – Рівне, через півтора години ми на зупинці Бересток, далі машиною ще біля 10 км і ми в Нагірянах. Вечеря, домашнє вино, згадки про спільно прожиті 4 роки у гуртожитку – так непомітно прийшла 4 година ночі. Пора вже спати. Ранком о 10 годині підйом – ми йдемо до водоспаду. Півгодини ходьби лісовою стежкою і ми біля водоспаду. Виглядає водоспад просто супер (перший замерзлий водоспад, який я бачив вживу), йдемо по льоді на острів посередині водоспаду. Лід міцний – не тріщить, хоча якби і тріщав – там неглибоко – по коліна . Йдемо до самого низу – переходимо знову по льоду річку Джурин. Фотографуємо(сь).
Йдемо до другого водоспаду – Дівочі сльози (то місце місцеві називають Пустельник). Йдемо стежкою (менш протоптаною, ніж до Джуринського водоспаду), в лісі видно сліди різних тварин, Вован нам розказує, де косуля, де заєць, де ведмідь (жартую, ведмедів там нема). 20 хвилин ходьби і ми на Пустельнику. Навіть не думав, що побачу тут таке диво. Величезна льодова брила з голубуватим відтінком висотою 5 м постає перед нами. А літом – тут тече маленький струмочок. Фотографуємо і вирушаємо назад. У Вована народжується ідея – давайте я вас поведу не тією стежкою, куди ми йшли, а через Лису гору. Йдемо спочатку стежкою, потім дорогою, якою возять (крадуть) дрова, потім знову стежкою, а потім ми самі уже робимо стежку. Ноги повністю мокрі (взутий я у звичайні черевики і одягнений у джинси). Хвилин 15 такої ходьби (часто з елементами акробатики і присідання на м’яке місце) і ми виходимо з лісу. В лісі було видно чисельні місця, де нарили землю кабани (навіть не думав, що є ще місця, де зустрічаються так часто сліди тварин – у Карпатах за цілий рік не бачив жодного разу). Ліс закінчився, ура – далі нормальна дорога. На башти йти нема жодного бажання, та й був я там уже декілька раз – останінй раз – 2 місяці тому.
Йдемо до хати, сушимо ноги, черевики. Їдемо на автобус (виїжджаємо з повороту прямо перед ним), повезло, що виходили люди на зупинці і ми встигли на нього (якщо б секунд на 30 пізніше – були б не встигли). Швиденько доїжджаємо в Чернівці (у Заліщиках він був о 17:32, а за розкладом в цей час він мав бути на зупинці, де ми його чекали). Відвідини зимових водоспадів вдались на п’ятірку. Потрібно ще поїхати зимою на ті всі водоспади, де бував літом. Наступної зими зроблю це обов’язково. Літом на водоспади можна їхати велоспедом, найкращі – велосипеды trek

Далі, традиційно короткий фотозвіт. Частина фото мої, частина Николяка Володимира (у нього Olympus E400).

Джуринський водоспад – 1 ярус	Джуринський водоспад – 1 ярус	Джуринський водоспад	Джуринський водоспад – низ
Джуринський водоспад – низ	Водоспад Дівочі сльози	Водоспад Дівочі сльози	Водоспад Дівочі сльози
			Загальний вигляд
Башти	Вид з лісу	Костел	Башти
Зимовий ліс	Хрест (місцеві кажуть, що такі хрести ставили, де ховали хворих на чуму).	Лиса гора	Джуринський водоспад
Джуринський водоспад	Листок	Червоноградський каньйон	Ідол в печері пустельника
Водоспад Дівочі сльози	Водоспад Дівочі сльози	Водоспад Дівочі сльози	Урочище Червоне
Тут починається водоспад		Башти	Костел
Башти	Дерево-хрест	Прощальне фото	Прощальне фото

Джуринський водоспад

Джуринський водоспад

Автор yAnTar Теги: водоспад, зима, Червоне, Червоноград

• Червоноград (Червоногород, Червоне)
• Осінній Червоноград
• Явірник-Горган
• Русилівські водоспади
• Буковель – Синяк – Малий Горган – Буковель
• Урочище Тарношора
• Подорож старим кордоном (Збручанське – Хотин)
• Урочище Тернишори
• Бухтівецький водоспад
• Великий Рожин